Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0


Головна » 2015 » Грудень » 8 » Сертифікація педагогічних працівників: навіщо, хто і як?
20:35
Сертифікація педагогічних працівників: навіщо, хто і як?

Порталом «Освітня політика» проведено «круглий стіл», під час якого обговорювалася важлива проблема реформування освітньої галузі - сертифікації педагогічних працівників.

В останній редакції Закону України «Про освіту», підготовленій МОН, є поняття «сертифікація педагогічних працівників», концептуальні засади якої описані у статті 46, а також у пояснювальній записці авторів законопроекту.

За підсумками обговорення, яке тривало протягом місяця, Освітня політика окреслює певні тенденції розвитку громадської думки з зазначених питань:

переважна більшість респондентів або негативно, або досить критично ставиться до нової ініціативи Міністерства освіти і науки (ми отримали всього два схвальних відгуки із тридцяти восьми);
понад 70% респондентів підтримують ідею оновлення форм і методів атестації педагогічних працівників, але не сприймають термін «сертифікація»;
переважна більшість дописувачів звертає увагу на недостатній рівень професійної компетентності авторів законопроекту, наводячи численні випадки суперечностей і недоречностей, що містить текст законопроекту, зокрема й стосовно сертифікації.
Загалом виокремилися дві групи зауважень та пропозицій стосовно концептуальних аспектів проблеми сертифікації та щодо процедурних питань сертифікації.

ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ СТОСОВНО КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД СЕРТИФІКАЦІЇ

У п. 1 ст. 46 проекту закону про освіту зазначається:

«Сертифікація проводиться з метою оцінювання здатності педагогічних працівників … здійснювати педагогічну діяльність у відповідності до професійних стандартів педагогічної діяльності». Проте, у п. 6 цієї ж статті написано: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник».

Тобто здатність здійснювати педагогічну діяльність зводиться лише до наявності певного рівня ПРЕДМЕТНОЇ та МЕТОДИЧНОЇ компетентностей педагога. А як бути з іншими компонентами професійної компетентності? Автори законопроекту про них забули? Чи нічого про них не чули?

Л.Шепітько, м. Полтава

У проекті Закону Україну «Про освіту» я зміг знайти інформацію лише про сертифікацію вчителів: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник». А як буде здійснюватися перевірка знань і вмінь, необхідних для роботи ВИХОВАТЕЛЯ, СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА, ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА, КЕРІВНИКА ГУРТКА, ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА? Чи ці спеціалісти НЕ БУДУТЬ проходити сертифікацію? Чи будуть проходити її, але  БЕЗ ПЕРЕВІРКИ знань і навичок?

В.Коритнюк, м. Біла Церква, Київська обл.

У пункті 7 статті 46 проекту «Закону про освіту» написано таке: «Заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи». Що це означає? Тепер заклад освіти САМОСТІЙНО буде встановлювати вимоги до роботи на даній посаді? А навіщо ж тоді державні стандарти, кваліфікаційні вимоги, затверджені урядом, вимоги інших нормативних документів? Яким чином вони мають бути враховані і використані закладом освіти? Гадаю, що цю неточність у формулювання слід виправити і конкретизувати це важливе питання щодо ВИМОГ ДО РІВНЯ КВАЛІФІКАЦІЇ особи.

Н.Кондратенко, м. Олександрія, Кіровоградська обл.

Прочитала у новій редакції Закону про освіту статтю, присвячену сертифікації педагогічних працівників і не можу не задати питання авторам цього законопроекту. У цій статті, зокрема, є такий пункт: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку». Що це означає? Для викладання в школі вже непотрібно отримувати вищу педагогічну освіту? Вже достатньо лише ПРОЙТИ СЕРТИФІКАЦІЮ? І таких «неточностей» у цьому законопроекті десятки. Взагалі складається враження, що його підготували люди, дуже далекі і від педагогічної теорії, і від освітньої практики.

Л.Веселова, м. Хмельницький

У проекті закону про освіту знайшов такі вимоги до «сертифікації» педпрацівників: «Сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник». А що ж це виходить: у нашій системі освіти працюють тільки вчителі? А як бути, наприклад, з асистентами вчителів? Я працюю на цій посаді другий рік (зараз у 7 класі). Якщо я навіть і схотіла, не хотіла, але не змогла б оволодіти на достатньому рівні знаннями з 10 предметів, які викладаються в 7 класі та ще й методикою їх викладання. І головне: ЧОМУ Я ПОВИННА ЦЕ РОБИТИ, адже в мої обов’язки викладання цих предметів не входить.

В.Передерій, м. Львів

Здійснимо моделювання і нехай все буде так, як це передбачено розробниками проекту Закону України «Про освіту». Дослідимо лише окремі зміни.

1. Що буде із посадовими окладами вчителів? Нині вчитель без категорії одержує 1751, 0 грн. (9 тарифний розряд), а, вчитель вищої категорії із педагогічним званням «вчитель-методи ст» – 2466, 75 грн. (на 40,88 % більше відносно 9 т. р.). Отже, кращий вчитель (а це дійсно так), відносно вчителя, який лише розпочинає свою педагогічну діяльність, сьогодні має посадовий оклад, підвищений на 40,88%. Після прийняття Закону України «Про освіту» у запропонованій редакції максимально можливе підвищення окладу складе лише на 40%. Де ж «суттєве підвищення посадових окладів»?

2. Що буде із заробітною платою педагогічних працівників після 01.09.2016? Оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями проекту Закону «Про освіту» передбачено, що Закон набирає чинності з 01.01.2016 (п.1), то з цього ж дня втрачають чинність атестація педагогічних працівників і педагогічні звання («старший вчитель», «старший вихователь», «вчитель-методи ст» і т.д.). Це означає, що в березні 2016 року кожен п’ятий педагог України не зможе пройти чергову атестацію і підтвердити або підвищити категорію. Загалом це близько 130 тисяч педагогів, в т.ч. в дошкільній освіті – 25 тисяч осіб, в загальній середній освіті – 130 тисяч осіб, в позашкільній освіті – 5 тисяч осіб. Отже, заробітна плата великої кількості педагогів під час тарифікації станом на 01.09.2016 суттєво знизиться. Така ж метаморфоза буде відбуватися щорічно із наступними 130 тис. педагогів аж до 2021 року, в якому сертифікація стане обов’язковою.

3. Знання з яких предметів, котрі планує викладати педагогічний працівник, підлягають перевірці (ч. 4 ст. 49)? Відповіді на це запитання також не існує, оскільки в закладах дошкільної та позашкільної освіти предмети взагалі не викладаються, а в закладах загальної середньої освіти є значна кількість педагогічних працівників, які також не викладають предметів, або ж предмети мають зміст, який важко стандартизувати (фізичне виховання, мистецькі дисципліни, інтегровані курси, факультативи, курси за вибором тощо).

І.Осадчий, Київська обл.

Сертифікація (англ. Certification) – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам (Закон України «Про підтвердження відповідності»). Для нас же, педагогів, більш звичним є термін «атестація». Вважаю, що саме його і слід залишити в тексті закону. До того ж, погоджуюсь з іншими учасниками обговорення, що треба уточнити вимоги до перевірки знань і вмінь педагогів, оскільки в школі працюють не лише ВЧИТЕЛІ.

В.Караян, Київська обл.

Вважаю, що має місце методологічна помилка, зумовлена недосконалістю технічних перекладів окремих понять із інших мов. Сертифікація – це процедура встановлення відповідності неживих об’єктів (товарів, послуг, механізмів, процесів, програм, в т.ч. навчальних) стандартам або прийнятим нормам.

Стосовно працівника, як живої істоти, застосовується атестація – визначення рівня кваліфікації та відповідності займаній посаді.

Вважаю, що необхідно:

повернути у «тіло» проекту Закону України «Про освіту» поняття «атестація педагогічних працівників» та «педагогічні звання»;
принаймні зберегти атестацію педагогічних працівників до запровадження процедури обов’язкової сертифікації з 2021 року.
Сертифікацію ж, як процедуру засвідчення успішного виконання певної освітньої (навчальної) програми в конкретній предметній області, можна застосовувати для осіб, які мають чи не мають педагогічної освіти, але здобувають неформальну або інформальну освіту і виявили бажання розпочати викладання окремих навчальних предметів не за фахом. Але чи допоможуть мої роздуми вчителям початкових класів зайти в понеділок у школу із упевненістю?

І.Осадчий, Київська обл.

У пояснювальній записці до нової редакції проекту Закону України «Про освіту» його автори зазначають: «Сертифікація педагогічних працівників є неодмінним елементом системи забезпечення якості освіти. Вона є обов’язковою, оскільки має засвідчити спроможність особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентність… Механізм сертифікації, передбачений законопроектом, включає перевірку знань (тестування) з предмету (предметів), що викладаються, і педагогічної теорії, та перевірку педагогічної майстерності вчителя…». Напевне, автори законопроекту видають бажане за дійсне, оскільки в тексті законопроекту мені вдалося знайти лише це: «При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), які викладає чи планує викладати педагогічний працівник» (ст. 46, п. 6). Жодного слова там немає про ПЕДАГОГІЧНУ ТЕОРІЮ та ПЕДАГОГІЧНУ МАЙСТЕРНІСТЬ. Мова йде лише про предметну та методичну компетентність УЧИТЕЛЯ. Про вихователів, які працюють у школі, автори законопроекту забули (а, можливо, й не знали про їх існування?).

В.Горобець, Вінницька обл.

21.11.2015 прочитали повідомлення про те, що у Міністерстві освіти і науки «надано бачення» системи сертифікації учителів шкіл, що буде впроваджена в Україні після ухвалення нового закону "Про освіту".

Згідно з цим «баченням» план впровадження сертифікації містить три головних компонента реформи.

Зокрема, після прийняття закону, «заробітна плата вчителя залежитиме від рівня його кваліфікації». А хіба зараз заробітна плата вчителя не залежить від рівня його кваліфікації?

Далі: «Учителям буде надано право самостійно обирати місце та спосіб підвищення кваліфікації». А хіба зараз учителі не мають права обирати собі заклад для цього? Мають! Вони можуть пройти курси в будь-якому із 24 обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти. Іншою особливістю, як зазначає Міністерство, «є те, що добровільна сертифікація вчителів відбуватиметься у незалежних установах сертифікації кожних 5 років». Але цього положення ми не знайшли в проекті нового закону «Про освіту». Навпаки, у п. 3 ст. 46 проекту законі записано: «Педагогічні працівники системи дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної) освіти зобов’язані кожні п’ять років проходити сертифікацію, за результатами якої особа може підтвердити раніше присвоєну кваліфікаційну категорію або отримати іншу категорію».

Отже, можемо зробити висновки:

1) автори законопроекту не знають достатньо глибоко чинного законодавства про освіту та відповідної освітньої практики;

2) працівники Міністерства освіти і науки недостатньо уважно прочитали статтю 46 нової редакції Закону про освіту.

Звертаємось до Міністерства освіти і науки та до авторів законопроекту уважніше вивчити законопроект та продумати шляхи забезпечення справжньої перевірки рівня професійної компетентності педагога, а не лише знань і навичок вчителя з предмета та методики його викладання, а також створення умов для максимально об’єктивного і неупередженого ОЦІНЮВАННЯ рівня професійної компетентності ПЕДАГОГА.

Л.Побережна, Н.Лобода

Викликають запитання два пункти статті 46. У п. 7 написано, що заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи. А чи має право заклад встановлювати такі вимоги? Адже, наскільки мені відомо, вони законодавчо встановлені і опубліковані у кваліфікаційних довідниках. Читаємо далі у п. 8: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку». Чи означає це, що вже не буде вимоги до працівника для здійснення педагогічної діяльності мати вищу педагогічну освіту?

П.Захаров, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.

«Комісія з перевірки педагогічної майстерності формуватиметься з представників закладу освіти, де працює вчитель, та місцевих органів управління освітою» - читаємо у пояснювальній записці до чергового проекту Закону «Про освіту». До поняття «педагогічна майстерність» входять знання і вміння працівника з педагогіки, психології, андрагогіки, менеджменту, а також з його фаху, предмета та методики його викладання. У самому ж тексті закону я знайшов лише згадку про перевірку знань ВЧИТЕЛЯ (а як бути з вихователями та іншими педпрацівниками?) зі змісту та методики викладання предмета (див. ст. 46). Можливо, я погано шукав. Тоді підкажіть, будь ласка, у якій статті ще йдеться про тестування педагогів.

В.Зайчук, м. Вінниця

Можливо, реформу української шкільної освіти потрібно розпочинати не із учителів, не із термінів навчання, не із курікулума та інших дуже важливих і потрібних речей, а із ЗМІНИ ВІДНОШЕННЯ ДЕРЖАВИ ДО ШКОЛИ? Це має бути першочерговим, а все останнє - потім. Бо дуже важливими є питання термінів навчання, сертифікації педагогічних працівників, забезпечення якості освіти і т.д. й т.п., але першочерговими мають бути умови функціонування закладів освіти. Якщо замість 11 років дитина буде сидіти в класі, котрий мало пристосований до нормального навчального процесу, 12 років, то ЩО від цього зміниться? Якщо сертифікований учитель буде й надалі морочити собі голову тим, як відремонтувати відеопроектор для свого кабінету чи де взяти туалетний папір для своїх першокласників, то ЩО від цього зміниться?

Якщо педагог, для того, щоб заробити мізерну пенсію повинен й надалі набиратися в останні роки роботи годин, як бродячий пес будяків, то ЩО від цього зміниться? Якщо діти будуть боятися зайти до шкільного туалету чи відчувати себе дискомфортно в ньому, то ЩО від цього зміниться? Якщо учні будуть й надалі (після реформи) мерзнути й сліпнути в класах, то ЩО від цього зміниться? Подібних запитань можна формулювати безліч. Прикро, що їх не бачать чи не хочуть чути. А батьки обирають мерів, які хизуються тим, що в період опалювального сезону зекономили на опалюванні шкіл 20 млн. грн., скасувавши заняття! Оце круто.... А ще крутіше, коли ідеї для реформування освіти запозичуємо з досвіду інших країн, де проблема ВИЖИВАННЯ школи давно забута, як страшний сон. А потім дивуємося: ну чому воно у нас не працює?

І.Лікарчук

ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПРОЦЕДУРНИХ ПИТАНЬ СЕРТИФІКАЦІЇ

Автори законопроекту «Про освіту» стверджують, що зовнішнє тестування педагогів під час сертифікації проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти. На перший погляд, це раціональне рішення. Проте, якщо заглибитися в процедурні аспекти, виникає чимало запитань:

1) як буде забезпечена процедура тестування (поселення педагогів з інших областей, поселення членів комісій з інших областей, наявність приміщень тощо), адже на кожен регіональний центр припадає 3-4 області;

2) яким чином буде організована повторна сесія для тих, хто не зміг узяти участь у тестування за поважних причин;

3) хто і в який спосіб здійснюватиме контроль за дотриманням процедури тестування? Це важливі питання і їх слід вивчити та врахувати авторам законопроекту або Міністерству при розробленні положення про сертифікацію.

Н.Волобуєва, Кіровоградська обл.

У пояснювальній записці до законопроекту «Про освіту» зазначено, що робота комісії з сертифікації буде подібною до чинної процедури атестації педагогічних працівників, а отже, потребуватиме витрат лише в частині, яка стосується підготовки, розроблення та друку тестових завдань та потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету у сумі 100 млн. грн. Гадаю, що автори законопроекту далеко не все прорахували. А як бути з відрядженнями працівників (і тих, хто проходить тестування на базі регіонального центру, і тих, хто проводить тестування)? Хто оплачуватиме заміну працівників на основному місці, чи вони братимуть на цей період відпустку без збереження зарплати? Тому, напевне, сума витрат зросте.

«Рішення про проходження сертифікації та присвоєння кваліфікаційної категорії на підставі результатів тестування та висновків комісії прийматимуть регіональні (обласні) відділення центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти» - так сказано в пояснювальній записці. Що ж це виходить? Знову бачимо вирішальний вплив держави. Знову ЧИНОВНИКИ, більшість яких жодного дня не працювали в школі, будуть приймати рішення щодо рівня професійної компетентності вчителя. Отже, за тривалою балаканиною стосовно демократизації та де бюрократизації ми отримали те ж саме, що було раніше. Тільки тепер не директором школи та його підгодованими членами атестаційної комісії, якимось «регіональним відділенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти».

Н.Кононов

Почитав про сертифікацію вчителів. Спочатку розсміявся, а потім заплакав. Це що за ноу-хау?? Сертифікація має бути незалежною і не бути прив'язаною до закладу в якому людина працює. А якщо вона тимчасово не працює? Та це ж та сама атестація, тільки гноблення в квадраті!

В'ячеслав Єрмак

Цікаво, як на практиці це буде застосовано? Є такі педагоги які працюють тільки у старших класах, під час сертифікації їм потрібно буде повторювати всі програми всіх класів. То чи не краще визначити сертифікацію окремо по кожному класу (паралелі), де у сертифікаті було б визначено у яких класах має право викладати?

Ольга

У статті 32 нового проекту Закону «Про освіту» до системи забезпечення якості на рівні закладу освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти), зокрема, віднесено: незалежне оцінювання здобувачів освіти на основі чітких і оприлюднених критеріїв, правил і процедур; оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників здобувачами освіти. Хотілося б дізнатися, а чи будуть оприлюднені критерії, правила і процедури оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних працівників як з боку ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ, так і з боку РОБОТОДАВЦЯ? У тексті закону, крім розмитої статті про так звану сертифікацію, я нічого знайти не змогла.

Т.Петренко, м. Кіровоград

«У разі непроходження сертифікації або виявлення за її результатами невідповідності займаній посаді може бути прийнято рішення про розірвання трудового договору з додержанням вимог законодавства про працю». Як це зрозуміти : «непроходження»? Ми всі періодично хворіємо, бувають і інші причини, які не дозволяють взяти у часть в тому чи іншому заході. Наприклад, інколи нашим випускникам немає можливості придбати квитка і вчасно доїхати до пункуту тестування (ми живемо в селі). А якщо тестування вчителів відбуватиметься лише на базі регіональних центрів оцінювання, то це буде зробити ще важче. На нашу думку, слід чітко вказати, за яких причин нез’явлення на тестування буде вважатися «непроходженням» сертифікації.

В.Огульчанська, В.Ніколенко

Уважаемые авторы законопроекта! Не кажется ли вам, что вы недостаточно глубоко продумали некоторые вопросы, связанные с «сертификацией»? В вашем законопроекте в статье 46 в п. 1 сказано: «Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки», а в п. 6 читаем: «Заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи». Выходит, что у центрального органа будут свои стандарты и требования, а у школы – свои? Правильно ли это? Кроме того, вызывают много вопросов положения, которые касаются самого процесса сертификации. С одной стороны, как вы утверждаете, она должна проводиться за средства гос. бюджета (речь идет о тестировании), а вот за чей счет мы будем ездить в Харьков на это тестирование (а это почти 300 км), кто нам оплатит проживание и замену уроков в этот день (или дни), мы пока понять не можем.

М. Володина, Харьковская обл.

У проекті Закону України «Про освіту» в статті 48, зокрема, зазначається: «Керівник закладу освіти відповідно до законодавства ... може встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії... Виникає логічне запитання: на підставі чого керівник оцінюватиме роботу працівника та вирішуватиме, яку саме надбавку йому встановити? Напевне, вирішальну роль у цьому процесі відіграватиме СЕРТИФІКАЦІЯ педагогічних працівників, концептуальні засади якої описані у статті 46. Проте, виникає чимало запитань стосовно сутності сертифікації та її відмінностей від атестації педагогічних працівників, а також механізмів безпосереднього впливу результатів сертифікації на розмір доплат, надбавок і премій. Авторам законопроекту слід уточнити та чітко визначити зазначені аспекти, які можуть стати каменем спотикання при реалізації норм даного Закону.

В.Петренко

Проведення ЗНО бажаючих вступити до ВНЗ - це одне, а сертифікація педагогічних працівників - зовсім інше. Як за ідеологією, так і за технологією й змістом. Із таким же успіхом, для того, щоб завалити, сертифікацію можна покласти на будь-яку освітню структуру, а не лише на регіональні центри оцінювання. СЕРТИФІКАЦІЄЮ ПОВИННІ ЗАЙМАТИСЯ НЕДЕРЖАВНІ СТРУКТУРИ. Без будь-якого представництва керівників шкіл, органів управління освітою, вищих навчальних закладів.

І.Лікарчук

Уважно вивчив та проаналізував новий проект закону і особливо – статтю 46. Маю відзначити, що там з’явилося багато нового, цікавого, але не зовсім зрозумілого. Зокрема, в п. 6. цієї статті зазначається: «Особа, яка п’ять і більше років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після проходження сертифікації». А чи потрібно цій особі перед сертифікацією проходити курси підвищення кваліфікації, - не вказано. До того ж, якщо особа схоче влаштуватися на роботу в середині навчального року, то для неї спеціально буде організовуватися сертифікація з тестуванням в регіональному центрі та створюватися комісія? Чи реально це?

П.Захаров, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.

Прочитав, що сертифікацію вчителів хочуть скинути на РЦОЯО... Більшого абсурду важко собі уявити!...

По-перше, РЦОЯО мають свої специфічні функції, які вони намагаються виконувати у цих непростих умовах... Їм і так зараз непросто, а на них хочуть скинути роботу за принципом "зроби те, не знаю що"....

По-друге, багато людей, які ще тримаються за соломинку і віддані освіті та ЗНО, змушені будуть піти...

По-третє, з цією сертифікацією просто діарея якась, неначе в освіті немає нагальних проблем... По-четверте, як уже було сказано, механізм проведення сертифікації не відпрацьований...

По-п’яте, ну хоч ріжте, але не покидають підозри, що дехто ЗНО хоче знищити... Як не руками прокуратури, так сертифікаціями...

М.Бобровский

У відповідності до проекту закону «Про освіту», який депутатами без сумнівів буде прийнято як-то кажуть «нє глядя» і який «набирає чинності з 1 січня 2016 року, крім частини третьої статті 11, яка набирає чинності з 1 вересня 2018 року»

НАЧЕБТО будемо мати:

- держава забезпечує педагогічним працівникам встановлення доплат до посадових окладів (ставок заробітної плати) за … кваліфікаційні категорії …

АЛЕ там є норма, за якої …

«Сертифікація педагогічних працівників з подальшим присвоєнням їм кваліфікаційних категорій до 1 січня 2021 року є добровільною. Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону (ст.. 50, п.2. Педагогічним працівників встановлюються надбавки за кваліфікаційні категорії:

педагога (вчителя, вихователя) другої категорії — 15 відсотків посадового окладу;
педагога (вчителя, вихователя) першої категорії — 30 відсотків посадового окладу;
педагога (вчителя, вихователя) вищої категорії — 50 відсотків посадового окладу), встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію. Педагогічні працівники, які не бажають проходити сертифікацію, проходять до 1 січня 2021 року атестацію згідно із законодавством.
ЗА ТАКОГО бухгалтерії стануть відмовлятись встановлювати доплати за кваліфікаційні категорії, отримані шляхом проходження атестації «згідно із законодавством», адже «не має сертифікації». А її ще довго і не буде, бо ж до наповнення конкретним змістом оцього загального положення закону «Органи управління освітою та заклади освіти зобов’язані створювати умови для проходження такої сертифікації педагогічними працівниками. Порядок проходження сертифікації та професійні стандарти педагогічної діяльності затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки» ще потрібно пройти довгий шлях, який до того ж потребує знамо скільки часу на узгодження з Мінфіном джерел фінансування нових процедур сертифікації. Все це може розтягнутися на роки, бо за недотримання отого «зобов’язані створювати умови» нашим «Органи управління освітою та заклади освіти» НІЧОГО не загрожує, адже санкції на ігнорування закону у ньому, навіть, не згадуються.

ВІДТАК свідомо закладена норма, яка призведе до збурення освітянської спільноти, у тому числі й до виходу із системи тих, хто здатен заробляти в інших сферах діяльності. У підсумку отримаємо лише погіршення якості педагогічного контингенту.

ТОМУ є доцільним подати до рук знайомими депутатам можливість показати себе як дійсно пронародних діячів, ЯК ТО: запропонувати ВР змінити оте положення проекту закону, що «Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію» НАСТУПНИМ:

«Доплати, зазначені у частині другій статті 50 цього Закону встановлюються тільки тим педагогічним працівникам, що пройшли сертифікацію, а для всіх інших на весь період, коли сертифікація є добровільною, зберігаються норми доплат за кваліфікаційні категорії, що присвоювалися та будуть присвоєні за процедурою існуючої атестації педагогічних працівників, до 1 січня 2021 року».

Володимир Бєлий, м. Херсон

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Попри те, що сертифікація та атестація педагогічних працівників не є синонімами, автори законопроекту «Про освіту» прагнуть замінити АТЕСТАЦІЮ на СЕРТИФІКАЦІЮ;
На думку авторів законопроекту, сертифікація має привнести в систему освіти багато нового і корисного, проте, ними не прораховані всі ризики та негативи в процесі впровадження сертифікації;
Текст останньої редакції проекту Закону України «Про освіту» містить численні випадки суперечностей і недоречностей, зокрема й стосовно сертифікації.
Зважаючи на зазначене, авторам законопроекту слід було б проаналізувати текст проекту закону, розглянути питання щодо внесення змін і доповнень до статей, які стосуються концептуальних та процедурних питань перевірки рівня професійної компетентності педагогічного працівника, а саме:

1. Передбачити можливість перевірки здатності працівника здійснювати педагогічну діяльність у повному обсязі, а не лише щодо визначення рівня його предметної та методичної компетентностей. Уточнити поняття «педагогічний працівник» та передбачити необхідність тестування не лише вчителя, але й вихователя дошкільного навчального закладу, вихователя загальноосвітнього навчального закладу, соціального педагога, практичного психолога, асистента вчителя, керівника гуртка тощо.

2. Уточнити положення про те, що «заклад освіти при оголошенні конкурсу на заміщення вакантної посади встановлює вимоги до рівня кваліфікації особи», визначивши порядок та умови складання такого документу, відображення в ньому державних стандартів, кваліфікаційних вимог тощо.

3. Розтлумачити і конкретизувати пункт: «Особа, яка не має вищої педагогічної освіти, для здійснення педагогічної діяльності зобов’язана пройти сертифікацію у встановленому цією статтею порядку», визначивши, які саме працівники, з яких фахів та за яких умов мають право на це.

4. Розглянути питання про доцільність використання терміну «сертифікація» у Законі «Про освіту»,  яким, як правило, називається процедура встановлення відповідності  продукції, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. З огляду на те, що стосовно працівника, як живої істоти, звичним є застосування терміну «атестація»  для позначення процедури визначення рівня кваліфікації та відповідності займаній посаді, пропонується:

повернути у текст проекту Закону України «Про освіту» поняття «атестація педагогічних працівників» та «педагогічні звання» чи, принаймні, зберегти атестацію педагогічних працівників до запровадження процедури обов’язкової сертифікації з 2021 року;
сертифікацію ж, як процедуру засвідчення успішного виконання певної освітньої (навчальної) програми в конкретній предметній області, можна було б застосовувати для осіб, які мають чи не мають педагогічної освіти, але здобувають неформальну або інформальну освіту і виявили бажання розпочати викладання окремих навчальних предметів не за фахом.
5. Виходячи з того, що зовнішнє тестування педагогів під час сертифікації проводитиметься на базі існуючих регіональних центрів оцінювання якості освіти, визначити:

1) як буде забезпечена процедура тестування (поселення педагогів з інших областей, поселення членів комісій з інших областей, наявність приміщень тощо);

2) яким чином буде організована повторна сесія для тих, хто не зміг узяти участь у тестуванні за поважних причин;

3) хто і в який спосіб здійснюватиме контроль за дотриманням процедури тестування;

4) яким чином здійснюватимуться відрядження працівників (і тих, хто проходить тестування на базі регіонального центру, і тих, хто проводить тестування);

5) хто і за кошти якого бюджету оплачуватиме заміну працівників на основному місці, чи вони братимуть на цей період відпустку без збереження зарплати.

6. Передбачити механізми забезпечення прозорості та відкритості процесу ухвалення рішення про сертифікацію педагогічного працівника «регіональним відділенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює нагляд (контроль) у сфері освіти».

7. Розробити критерії, правила і процедури оцінювання якості освітньої діяльності педагогічних працівників як з боку здобувачів освіти, так і з боку роботодавця.

8. Розтлумачити питання про «непроходження сертифікації», чітко вказавши, за яких причин нез’явлення на тестування буде вважатися непроходженням сертифікації; передбачити можливість повторного проходження тестування.

9. Проаналізувати й уточнити зміст такого положення: «Особа, яка п’ять і більше років не здійснювала педагогічну діяльність, може бути призначена на посаду педагогічного працівника лише після проходження сертифікації», визначивши:

чи потрібно цій особі перед сертифікацією проходити курси підвищення кваліфікації;
якою буде процедура сертифікації, якщо особа схоче влаштуватися на роботу в середині навчального року;
яким чином для неї буде організовуватися тестування в регіональному центрі та створюватися відповідна комісія.
10. Розглянути питання про доцільність покладання обов’язків щодо організації тестування педагогічних працівників на регіональні центри оцінювання якості освіти та про можливість передання зазначених функцій незалежним недержавним структурам без будь-якого представництва керівників навчальних, органів управління освітою тощо.

Модератори круглого столу: В.Громовий, О.Жосан

За матеріалами «Освітня політика»


Категорія: Актуально | Переглядів: 869 | Додав: Управління_освіти
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016