Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0


Головна » До вершин професійної майстерності » Методичний супровід діяльності керівників » Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками
Методичні заходи для директорів [5]Школа молодого ЗДНВР [4]
Школа управлінської майстерності ЗДНВР [4]Методичні заходи для ЗДВР [4]
Консультації для ЗДНВР [2]Семінари [10]
Якість освіти як ключова категорія нової парадигми освіти [23]Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя [37]
Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками [13]Дидактичні й методологічні засади сучасного уроку [5]
Підвищення професійної компетентності вчителів [10]Школи - новатори [2]
Вебінари [175]


Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками обдарованих учнів
28.04.2011, 14:47
Шевченко Олена Василівна,
вчитель світової культури
Миколаївської гімназії №4,
спеціаліст вищої категорії,
вчитель методист,
класний керівник 10-А класу,
керівник кафедри класних керівників

Більшість сучасних батьків свідомо прагнуть, щоб їх діти виросли всебічно розвиненими, гармонійно поєднували у собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість. Проте у сімейному вихованні багато хто з дорослих припускає серйозні помилки, що негативно позначається на навчанні й розвитку дітей. Нерідко це зумовлюється відсутністю у батьків спеціальних педагогічних знань і навиків. Так, на питання соціологів: «Що заважає вам правильно виховувати дітей?» — майже кожний другий з 850 опитаних батьків відповіли: «Нестача педагогічних знань».
Дуже потрібна система підготовки молодих людей до сімейного життя, суцільна педагогізація суспільства. Без піднесення психолого-педагогічної культури батьків годі й говорити про здорове суспільство.
Думаю, що кожен розуміє, що сім’я – той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив сім’ї на дитину унікальний та незамінний, тому що особистість формується в природних умовах, вихователі-батьки – найближчі, найдорожчі для дитини люди.
Взаємодія школи і сім’ї – один з головних принципів організації освіти. Наша школа є школою нового типу. І тому у нас дуже багато обдарованих і талановитих дітей, які потребують особливої уваги зі сторони і вчителів, і батьків, адже такі ранні прояви обдарованості (рання мова, великий запас слів, відмінна пам`ять, безмежна цікавість, неординарне мислення) звичайно означають видатні інтелектуальні здібності, але аж ніяк не всі обдаровані і талановиті діти змалку вражають батьків своїми талантами. Деякі батьки навіть не здогадуються про обдарованість своєї дитини. Іноді чомусь уже в початковій школі, а далі і  в старшій «зникають» такі талановиті раніше творці, перетворюючись на «сірих» виконавців. Причини ховаються в стандартах шкільного навчання, в насиченості шкільних програм, в тому, що батьки все менше приділяють увагу дітям, тим більше розвитку їхніх здібностей. Звичайно дещо змінити ми не в силі, але деякі питання можна вирішити. А для цього потрібно підтримувати постійний зв’язок з батьками.
У школа у дітей, з’являються різні проблеми, виникають нові питання. Тому виникає необхідність тісної співпраці з психологом.
На перші ж батьківські збори учнів-п`ятикласників запрошую шкільного психолога, яка розповіла батькам і класному керівнику про особливості психологічного і фізичного розвитку п’ятикласників. Це питання надзвичайно важливе, тому що обдарованість, в основному, визначається трьома взаємозалежними параметрами: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними. Потім психолог провела роботу з учнями, виявляючи серед них обдарованих, і надала цю інформацію класним керівникам.
Тепер настає черга безпосереднього зв’язку класного керівника з батьками обдарованих дітей.
Учителям необхідно застосовувати різні шляхи залучення батьків у процес навчання їхніх дітей, уміти запропонувати свій спосіб оцінки потреб дітей і  допомогти батькам в усвідомленні їхніх власних прагнень і потреб. Також своєю задачею бачу: навчити батьків умінню спостерігати за своїми дітьми, стежити за їх розвитком, а також сприяти цьому розвитку. Цілком природно, що батьки обдарованих дітей можуть мати потребу в спеціальному тренінгу навичок взаємодії з дітьми. Тому ще одну задачу бачу в тому, щоб кваліфіковано інформувати батьків щодо успіхів у навчанні їхніх дітей, а також допомагати в оволодінні засобами оцінки їхніх досягнень. Нарешті, своєю функцією бачу уміння переконати батьків у необхідності уважного ставлення до своїх неординарних дітей, для того, щоб останні могли одержати потрібну їм допомогу.
Тому роботу я почала з того, що на батьківських зборах провела анкетування з метою встановити, чи знають батьки, що їхня дитина обдарована. А також за допомогою тесту «Чи хороший ви батько(мати)?» (додаток №1) з’ясувала, наскільки батьки знають свою  дитину, спілкуються з нею, допомагають їй.
Пізніше, проаналізувавши анкети, зіставивши їх з даними психолога, виділила для себе такі напрямки в роботі з батьками обдарованих дітей:
1. Консультативна і просвітницька робота з дорослими, спрямована на розвиток самосвідомості, широкого і поглибленого розуміння своїх здібностей і можливостей. Цей напрямок має декілька завдань:
- дуже важливо стежити за тим, щоб дорослі не «експлуатували» здібності дитини на шкоду іншим її інтересам і віковим потребам;
- необхідно орієнтувати батьків на цілісний розвиток дитини, зокрема тих сторін її психіки, її «Я»-концепції, у яких вона не виявляє себе яскраво;
- консультативна допомога вчителів повинна бути спрямована на вироблення батьками стилю ефективного спілкування з обдарованими дітьми, адекватної оцінки їх вчинків, розуміння їх поведінкових проявів.
2. Контроль за нервово-фізичним навантаженням дитини, створюваним діяльністю і вимогами вчителів і батьків. Адже обдаровані діти часто зовні досить стійкі до перевантажень, і дорослим важко перебороти спокусу вкласти в дитину якнайбільше інформації, навичок тощо. Тим часом перевантаження для неї мак само небезпечні, як і для будь-якого іншого школяра.
Після того, як були визначені основні напрямки роботи з батьками, постала проблема в тому, щоб тактовно пояснити батькам, що потрібна їхня підтримка і допомога. Для цього при зустрічі з батьками провела анкетування «Чи допомагаєте ви своїй дитині розвивати здібності?» (Додаток №2). І вже після того, як ми разом розглянули і проаналізували відповіді, були озвучені напрямки спільної роботи вчителя і батьків. А також намічені цікаві заходи, для розвитку здібностей дитини, в яких обов’язково прийматимуть участь і батьки, і діти, і вчитель. І тепер всі наші позакласні заходи проходять у тісній взаємодії: батьки-діти-вчитель. Батьки не тільки допомагають у проведені свят, виконанні творчих робіт, а й самі безпосередньо приймають в них участь. Для більшої ефективності потрібно, щоб батьки знали результати своєї роботи, - це буде їх ще більше заохочувати до співпраці.
Далі мені хотілося б поділитися своїми спостереженнями за обдарованими дітьми, з якими я працюю вже 6 років (10 клас), та їхніми батьками і запропонувати вам, шановні колеги, деякі поради. (Додаток №3)
Найважливішим аспектом розвитку дитини є сприйняття її як особистості.  Досить часто обдарована дитина не розуміє, чому їй так важно знайти спільну мову ж однолітками і віддає перевагу дружбі з дорослими. Іноді і вчителі почувають себе незатишно в присутності надзвичайно обдарованих учнів, у яких у свою чергу народжується відчуття, що їх терпіти не можуть.
У цьому випадку я даю батькам такі поради:
- розвивати упевненість, що базується свідомій самооцінці; 
- навчити розуміти достоїнства і недоліки в собі самому і в оточуючих;
- розвивати інтелектуальну допитливість і готовність до 
  дослідницького ризику;
- виховувати повагу до моральних чеснот;
- виховувати звичку нести відповідальність за свої вчинки.
У вихованні доброти, чуйності та уважності багато в чому допомагає гра. Простеживши за іграми дитини, можна зрозуміти, де й коли треба тактовно втрутитися, щоб сформувати адекватні емоції дитини.
    Інший могутній засіб емоційного виховання — природа. Дитині від самих ранніх років необхідно дати уявлення про самоцінність будь-якої іншої живої істоти.
Дитині необхідний досвід доброти, «потрібні вправи у моральних вчинках», як говорив А. С. Макаренко. Тому ні в якому разі не зупиняйте дитину в її прагненні допомогти старшим, узяти на себе частину хатніх турбот. Навіть якщо вона і зробить щось не так, з цим треба змиритися і перетерпіти. Адже, коли такі поривання систематично гальмуються, вони згасають.
І найголовніше — батькам необхідно визначити свою роль у житті дитини так, щоб зуміти запобігти конфліктам і допомогти правильному становленню особи дитини. Найсприятливіші взаємини з батьками у дитини складаються тоді, коли вони здатні цінувати і її слухняність, і незалежність, прислухатися до її думки. Це, безумовно, сприяє вихованню самостійності, ініціативи, відповідальності юних громадян.
Дати поради на всі випадки сімейного ви ховання неможливо. Але сподіваюся, дещо з викладеного допоможе батькам замислитися, чи правильно він виховує свою дитину і які резерви для цього лишаються ще невикористаними.
    Таким чином, опрацювавши багато матеріалу з теми; опираючись на власний досвід і на співпрацю з психологом, колегами-вчителями пропоную до Вашої уваги «Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своєї дитини». (Додаток №4)
Високий батьківський обов'язок — виховати людину, яка була б щасливою і вміла дарувати радість іншим людям, яка приносила б користь своїй Батьківщині.
«Батьки» й «Батьківщина» — слова одного кореня. Мати і батько прилучають дитину до рідної мови, рідної природи, до всього розмаїття життя. І чи ж є місія більш відповідальна?!
Головне — постійно пам'ятати, що діти дивляться на нас, засвоюють нашу поведінку. То ж будемо прагнути бути гідними любові й поваги наших дітей. Діти — найцінніше, що є на світі. Вони — майбутнє нашою суспільства. Від того, якими виростуть діти, залежить наш завтрашній день. Чи будуть вони людьми добрими, з високими духовними потребами й інтересами? Чи будуть вони підготовлені до праці, до життя, чи зуміють дістати задоволення від свідомості добре викопаної роботи, чи зможуть у майбутньому зробити свій внесок у процвітання Вітчизни? 

Категорія: Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками | Додав: Управління_освіти
Переглядів: 2174 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1  
цікавий матеріал! використала в роботі,дякую!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016