Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 15
Гостей: 14
Користувачів: 1
Electronik


Головна » До вершин професійної майстерності » Методичний супровід діяльності керівників » Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя
Методичні заходи для директорів [5]Школа молодого ЗДНВР [4]
Школа управлінської майстерності ЗДНВР [4]Методичні заходи для ЗДВР [4]
Консультації для ЗДНВР [2]Семінари [10]
Якість освіти як ключова категорія нової парадигми освіти [23]Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя [37]
Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками [13]Дидактичні й методологічні засади сучасного уроку [5]
Підвищення професійної компетентності вчителів [10]Школи - новатори [2]
Вебінари [175]


Системний підхід до організації роботи педагогічного колективу над науково-методичною проблемою
29.01.2011, 15:36
Стельмах А.Г.,
методист лабораторії координації діяльності методичних кабінетів (центрів)
районних (міських) відділів (управлінь) освіти Житомирського ОІППО
"Суть керівництва навчальним закладом полягає в тому, щоб у найважчій справі на очах у педагогів створювався, дозрівав та утверджувався кращий досвід, який втілював би в собі передові педагогічні ідеї”.
В. Сухомлинський


Організація роботи над науково-методичною проблемою – найефективніший шлях трансформації педагогічної ідеї в практику. А так як світ ідей змінюється швидше, ніж покоління, то дана тема є актуальною і перспективною. Адже завдання, визначені державними освітянськими документами щодо удосконалення управління навчальними закладами, неможливо реалізувати без трансформації ідей науки та упровадження інноваційних технологій навчання та виховання. У зв’язку з цим першочергового значення набуває проблема створення таких педагогічних колективів, де сприятливий психологічний мікроклімат, де панує атмосфера творчості та відповідальності, де здатні адаптуватися до змін ,де завжди вчаться новому.
Однак, як зазначав великий режисер зі світовим іменем К. Станіславський: "Колектив із декількох десятків чоловік не може об’єднатися, держатися і міцніти лише на основі особистої взаємної симпатії всіх членів. Для цього люди дуже різні, а почуття симпатії нестійке і зрадливе. Щоб об’єднати людей, потрібна більш ясна і міцна основа – це ідея”.
Такою об’єднавчою силою у педагогічних колективах, яка допомогла б переорієнтуватися на новий підхід в організації навчально-виховного процесу, (суть якого зводиться до створення умов для розвитку, саморозвитку та самореалізації особистості із відповідними компетентностями) – є організація роботи над єдиною педагогічною проблемою.
Це вимагає нових підходів до організації навчально-виховного процесу, основною одиницею якого є урок. Адже змінюється функція уроку, мета уроку, а, відповідно, і форма проведення. І тут без впровадження ідей науки, ППД просто не обійтися, бо це важлива умова розвитку освіти.
Отже, життя поставило нові вимоги, а вчитель раптово змінитися не може. Це ми маємо добре розуміти. У нього (вчителя) вже роками відпрацьована своя методика, своє бачення вирішення освітянських питань.
У навіть молоді вчителі, які нещодавно закінчили вузи і прийшли в школу, не ознайомлені з новими підходами до організації навчально-виховного процесу. Вони обізнані з традиційними підходами, а секрети нових мають засвоїти в педагогічному колективі.
Варто усвідомити, що сьогодні йде мова не про окремих учителів, які, виявляючи творчість, самотужки впроваджують нові ідеї науки, ППД. Як кажуть, один в полі не воїн, особливо в нашій системі. Іде мова про створення колективного досвіду на базі науково-методичної ідеї, тобто має спрацювати ота формула "Від творчо працюючого вчителя – до творчо працюючого колективу – і до творчо працюючого учня.”
Як бачимо, крім актуальності, перспективності організація роботи над науково-методичною проблемою має спрацьовувати на конкретний кінцевий результат.
В області немає жодної школи, яка б не визначила науково-методичної проблеми для реалізації.
Є окремі позитивні приклади такої роботи.
Однак, в ході вивчення даного питання на місцях виявлено, що є цілий ряд недоліків, прорахунків в організації роботи педколективів над науково-методичною проблемою, а саме:
– відсутній управлінський документ про організацію роботи над проблемною темою;
– при визначенні науково-методичної проблеми часто відсутній глибокий порівняльний аналіз росту педагогічної майстерності, стану навчально-виховного процесу;
– береться декілька проблем для вирішення (з навчальної і виховної роботи), а в результаті немає цілеспрямованої роботи з жодної.(така робота не планується, а відповідно – не проводиться);
– формулювання проблеми надзвичайно об’ємне за змістом, багатослівне, і тему, задекларовану вже 3-и роки, вчителі назвати на можуть;
– не визначається мета роботи над проблемною темою, завдання, зміст роботи;
– не скрізь розробляються конкретні методичні рекомендації(Що? Кому? Як? Коли? впроваджувати);
– часто з вибраної проблеми проводиться кілька методичних заходів, в результаті чого "проходження” нових ідей обривається на якомусь рівні і не доходить до практики;
– не всі вчителі можуть без відповідної підготовки і допомоги реалізувати дану ідею в своїй практиці (за анкетами 19% із 157 респондентів);
– не вивчаються проміжні та кінцеві результати щодо росту педагогічної майстерності та рівня навчальних досягнень школярів, їх вихованості, розвитку у порівнянні з попередніми даними (відсутні будь-які узагальнюючі матеріали з даного питання).
Тобто, відсутній системний підхід до роботи над науково-методичною проблемою, що серйозно гальмує трансформацію досягнень педагогічної науки в практику роботи школи, вчителя.
Тому маю велику надію, що дані рекомендації сприятимуть забезпеченню системного підходу до роботи над науково-методичною проблемою.
Отже, спочатку закцентуємо увагу на понятті "системний підхід”.
Що таке система? За тлумачним словником – це відповідний порядок в діях, у розміщенні і зв’язку частин. Це форма організації чогось.
"Системний підхід, – за визначенням Ю.А. Конаржевського, – це методологічна орієнтація в науковому пізнанні об’єктивної дійсності і практика управління складними системами”.
Школа – це складна система, в яку входить багато структурних елементів і підсистем: учень – клас – учнівський колектив; учитель – педагогічний колектив...
Таким чином, управління школою треба здійснювати на основі системного підходу. А так як робота над проблемною темою стосується всієї школи, то має тут також забезпечуватися системний підхід, тобто даний процес має управлятися.
Бо якщо система – то вона обов’язково управляється, а її відсутність – втрата управління, яка веде до розпаду, хаосу, розрухи.
Ознаки системи (за В. Масловим)
1. Наявність аналізу.
2. Наявність мети (спрогнозованого результату).
3. Внутрішня змістовна будова процесу.
4. Взаємозв’язок і взаємовплив всіх структурних одиниць.
5. Наявність підсумку, корекція.
Системний підхід також передбачає виконання таких вимог до управління процесом роботи над проблемною темою:
1. Збір інформації.
2. Педагогічний аналіз інформації.
3. Прогнозування результатів.
4. Планування.
5. Організація.
6. Регулювання.
7. Контроль.
8. Корекція.
9. Стимулювання.
10. Аналіз на основі зворотного зв’язку.
Таким чином, організацію роботи над науково-методичною проблемою необхідно розглядати під кутом саме системного підходу. Тоді буде відповідний позитивний результат.
Які можна запропонувати етапи роботи над проблемною темою:
1. Аналітичний етап.
2. Визначення проблеми.
3. Визначення шляхів реалізації (Творча група).
4. Теоретичне осмислення педагогічної ідеї та ознайомлення із наявним передовим педагогічним досвідом з даної проблеми.
5. Розробка практичних рекомендацій (Творча група).
6. Створення членами творчої групи передового досвіду на основі педагогічної ідеї.
7. Пропаганда нової педагогічної ідеї, вироблення у практичних працівників психологічної установки на її використання.
8. Вивчення і узагальнення створеного ППД, уточнення на цій основі практичних рекомендацій.
9. Впровадження в масову практику ідей проблемної теми з урахуванням розроблених і уточнених рекомендацій.
(Впровадження – це спеціально організована система втілення в практику результатів фундаментальних і прикладних досліджень).
10. Аналіз проміжних та кінцевих результатів. Підведення підсумків роботи над проблемою.
Кожний з цих етапів роботи над проблемною темою має свій зміст та завершену групу заходів, спрямованих на вирішення визначених завдань.
Особливу увагу я хочу звернути на перший етап – аналітичний, бо саме від цього етапу залежить реальність, об’єктивність, обґрунтованість у визначенні проблемної теми для вивчення та впровадження. Найбільше прорахунків, найбільш недосконалий є даний етап, який породжує, поглиблює наступні прорахунки, недоліки в роботі над проблемною темою.
Часто керівники шкіл не надають серйозного значення глибокому і всесторонньому аналізу роботи за минулий період (рік, роки). Не випадково багато таких аналізів являють собою скоріше звіти про пророблену роботу, яка не має критичної оцінки результатів і методів діяльності шкільного колективу.
В аналізах, як правило, відсутній порівняльний аспект, недостатньо представлена статистика, що не дає можливості порівняти результати, встановлювати динаміку, темп і тенденції розвитку; ускладнює виявлення резервів для просування вперед; знижує можливості вибору (визначення) конкретної, обґрунтованої проблеми для опрацювання.
Що ж таке педагогічний аналіз?
Педагогічний аналіз (В.И. Зверева) – це ціленаправлена аналітична діяльність дирекції (учителя і т.д.), спрямована на виділення основного, суттєвого в складній і багатогранній роботі шкільного колективу за рік (попередні роки); встановлення причинно-наслідкових зв’язків в ній шляхом розподілу її на окремі напрямки; оцінка кожного з них; визначення його місця і ролі в цілісній системі шкільного життя, і, наприкінець, виявлення зв’язків між самими напрямками, між ними і всією роботою в школі.
Суть педагогічного аналізу можна подати такою формулою: Результат (чого досягли?) –> Причини (чому це виявилося можливим? (неможливим?)) –> Фактори (що цьому сприяло? (не сприяло?)).
Мета педагогічного аналізу:
1. Дати об’єктивну оцінку фактичного стану педагогічного процесу в школі і його результатів.
2. Виявити перспективи розвитку шкільної освіти.
3. Встановити основні фактори, які впливають на кінцевий результат.
4. Визначити внутрішні і зовнішні резерви розвитку шкільного колективу.
Отже, щоб зробити глибокий аналіз результатів навчально-виховного процесу, необхідно дати об’єктивну відповідь на запитання: Хто ми є? Які ми є сьогодні? Які ми були? Якими хочемо бути, враховуючи директивні, нормативні документи в галузі освіти, ідеї педагогічної науки, наявний ППД? Що в нас для цього є?
Варто ще додати, що глибокий аналіз буде забезпечено, якщо проводити самодіагностику управлінської діяльності, щоб відповісти на запитання: Чому ми маємо саме такі результати?
Тобто, необхідно співвідносити результати навчально-виховного процесу із стилем керівництва, з рівнем управлінської діяльності.
Шукати відповіді на запитання:
-Які прорахунки в системі управління привели до недоліків в роботі педагогічного колективу, в усьому навчально-виховному процесі? Чому?
-  А що спрацювало позитивно, результативно? Чому?
- Що робити, щоб удосконалити управлінську діяльність з виходом на позитивний кінцевий результат?
(Можливо, педагогічну роботу з педагогічними кадрами переорієнтувати на особистісний підхід, в основі якого лежить глибока діагностика. А можливо, змінити стиль керівництва і т.д.).
В.О.Сухомлинський надавав вирішального значення розвитку вміння аналізувати результати своєї роботи. "Розумний, глибокий аналіз, – вважав він, – перша сходинка в оволодінні методами дослідження, прийомами творчої праці. Вміти поглянути на пройдений шлях, щоб оцінити зроблене, скласти план на майбутнє – така основа будь-якої творчої праці, в тому числі і праці педагогічної.
Якщо не навчитися, не вміти або ще гірше не хотіти аналізувати свою діяльність і об’єктивно давати її оцінку, то ніколи не можна оволодіти мистецтвом працювати творчо і перспективно”.
Саме робота педагогічного колективу над науково-методичною проблемою вимагає не лише певних науково-методичних знань, але й вияву ініціативи, творчості.
Для забезпечення глибокого аналізу стану навчально-виховного процесу необхідна відповідна інформаційна база. А це в свою чергу вимагає систематичного зворотного зв’язку, що можливий лише при здійсненні оптимального внутришкільного керівництва і контролю.
Основною вимогою до аналізу підсумків роботи є крім загальної оцінки стану і результатів педагогічного процесу в школі – ще й розгляд його результатів по класах, предметах, учителях, з окремих ділянок роботи школи.
А для цього варто провести моніторингові дослідження з таких напрямків:
1. Професійна компетентність педагогічних працівників (інтелектуальна, психологічна, управлінська, мотиваційна, комунікативна, проективна, дидактична, методична, креативна).
Особливу увагу необхідно звернути наскільки педагог володіє:
– самооцінкою (уміння оцінювати свої можливості);
– самообліком (уміння брати до уваги свої якості);
– самовизначенням (уміння обрати своє місце в житті, усвідомити свої інтереси);
– самореалізацією (уміння реалізувати свої можливості);
– самокритичністю (уміння критично оцінювати як досягнення, так і недоліки);
– самоконтролем (здатність контролювати свою діяльність);
– самовихованням та саморозвитком (уміння оцінити результат самоосвітньої роботи).
2. Рівень навчальних досягнень учнів, їх вихованості та розвитку. Звернути увагу на рівень компетентностей, якими володіють учні (уміння вчитися, компетентність з інформаційних технологій, громадянська, здоров’язберігаюча, загальнокультурна, підприємницька, соціальна).
Лише при такому аналізі педколектив здатний грамотно визначити проблемну тему для реалізації.
Отже, другим етапом є вибір проблемної теми.
Хочу зауважити, що вибір науково-методичної проблеми не може бути випадковим. Тут потрібно врахувати ряд факторів:
1. Завдання, які стоять перед школою на даному етапі, директивні та нормативні державницькі документи щодо розвитку освіти, сучасні науково-методичні ідеї, передовий педагогічний досвід з організації навчально-виховного процесу.
2. Аналітичний аспект, про який сказано вище.
3. Вибирати таку проблему, яка сприяла б підвищенню ефективності і результативності або всієї навчально-виховної роботи, або якихось складових шкільної системи.
4. Враховувати думку вчителів, учнів, батьків; провести консультації із РМК(ММК), ОІППО, вченими, практиками.
5. Формування проблеми повинно бути чітким, небагатослівним, відображати сучасну педагогічну ідею та спроектований результат (Наприклад: "Удосконалення уроку в контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти”).
6. Визначивши проблему, необхідно визначити мету та завдання реалізації проблеми. Це непростий і надзвичайно відповідальний етап роботи після визначення проблеми.
Тут головне вказати – ЩО? і КОЛИ?
Типова помилка багатьох керівників шкіл полягає в тому, що вони частіше всього, не розкриваючи смислу питання – Що досягнути?, зразу дають відповідь на питання – "Як досягнути?”. Тобто, випускаючи формулювання мети, починають із постановки завдань, що науково необґрунтовано, так як друге (завдання) повинно виходити із першого (мети). Таким чином, порушується наукова логіка. Недооцінка такого підходу знижує мобільність, реальність і практичну значимість.
То що ж таке мета?
Мета – це передбачення результату, тобто проектування очікувань.
Які вимоги до мети?
1. Конкретність (щоб можна було відчути результат).
2. Реальність (можливість результатів).
3. Контрольність (можливість оцінки, рівень досягнутих результатів).
4. Наступність.
Як же має формулюватися мета і завдання?
При визначенні мети (цілей) важливо встановити, який саме результат передбачається одержати при її досягненні, якими засобами одержати даний результат; тобто, має спрацьовувати така формула: предмет –> засіб –> результат.
Наприклад.
Проблемна тема – "Удосконалення уроку в контексті особистісно орієнтованої парадигми освіти”.
Мета: підвищити ефективність науково-методичного забезпечення кожного уроку в контексті сучасних вимог. Предмет – урок; засіб – удосконалення науково-методичного забезпечення; результат – підвищення ефективності уроку.
Завдання – це ті ж складові, що і мета + спосіб. Тобто, предмет – засіб – результат – спосіб. Формула така: предмет – засіб – спосіб – результат.
Наприклад
1. Активізувати в школі організацію методичної роботи з педагогічними кадрами на основі концептуально нових підходів щодо професійного росту педагогічних працівників.
– Предмет – методична робота;
– Засіб – активізувати в школі організацію методичної роботи;
– Спосіб – розробити концептуальні нові підходи;
– Результат – професійний ріст педкадрів.
Визначивши проблему, мету, завдання, необхідно визначити строки роботи над проблемною темою (3 – 5 років).
Звичайно, вибір педагогічної проблеми має носити колективний характер, хоча ініціатива, як підтверджує практика, належить в основному керівникам школи.
Щоб викликати інтерес, зацікавленість вибраною проблемою, необхідно розкрити, обґрунтувати її актуальність і значимість з виходом на кінцевий результат. А це вимагає копіткої роз’яснювальної роботи, проведення цілого ряду науково-методичних заходів (конференцій, "круглих столів”, опрацювання рекомендованої літератури, співбесід, мозкових штурмів тощо).
Вибір проблемної теми має підтвердитись конкретним управлінським документом. Це може бути рішення педагогічної ради, наказ по школі тощо.
Пропоную орієнтовну тематику актуальних та перспективних проблемних тем:
"Інноваційні підходи до організації навчально-виховного процесу в контексті сучасної парадигми освіти”.
"Створення психолого-педагогічних умова для всебічного розвитку учнів та їх самовираження”.
"Упровадження нових технологій навчання та виховання”.
"Підвищення педагогічної компетентності вчителів – ефективний засіб удосконалення навчально-виховного процесу”.
"Забезпечення компетентнісного підходу в навчально-виховному процесі”.
"Система роботи школи з формування в учнів уміння вчитися”.
"Розвиток творчих здібностей учнів як умова формування талановитої особистості”.
"Поєднання зусиль школи, сім’ї, громадськості в процесі навчання та виховання”.
"Забезпечення державно-громадського управління в школі”.
"Педагогічне співробітництво – реальний шлях утвердження демократії та гуманізму в шкільному житті”.
"Формування загальнолюдських моральних норм через залучення учнів до системи культурних цінностей”.
"Моніторингові дослідження рівня професійної компетентності педагогів та їх вплив на рівень компетентностей учнівської молоді”.
Наступним етапом є визначення шляхів реалізації проблеми, тобто планування роботи. Це може бути окремий план роботи над проблемною темою (як додаток до річного плану), а може органічно входити до річного плану кожного року. Але, так як план школи складається на рік, а проблемна тема розрахована на декілька років, то оптимальним варіантом, на мою думку, є окремо складений план роботи над проблемною темою на відповідний строк з визначенням на кожний рік конкретного об’єму роботи із проектуванням очікуваних результатів (як проміжних так і кінцевих). Але, як бути в цьому випадку, визначає школа, враховуючи свої можливості. Головне, щоб дана робота конкретно планувалася.
На даному етапі передбачається створення творчої групи, яка скоординовує роботу над проблемною темою.
Планувати роботу можна за таким зразком:
Проблемна тема: _____________________
Мета: ______________________________
Завдання: ___________________________
№ п/п Зміст роботи (за роками) Очікувані результати Відповідальний Термін вик-ня Примітка
           

Із планом роботи, розробленим творчою групою, необхідно ознайомити весь педагогічний колектив, обговорити і внести, при необхідності, відповідні корективи.
Четвертим етапом є загальнотеоретична підготовка педагогічного колективу. На цьому етапі необхідно досягнути глибокого осмислення кожним членом педагогічного колективу наукової ідеї, яка буде трансформуватись в практичну площину. З цією метою можуть використовуватися як традиційні, так і інноваційні форми роботи (круглі столи, дискусії, ділові ігри, аналіз літератури, інтерактивні вправи, самоосвітня робота тощо).
П’ятим етапом є розробка практичних рекомендацій щодо втілення педагогічної теорії в живу практичну діяльність, які мають бути конкретними, щоб дати відповідь на питання Що? Коли? Кому? На які очікувані результати вийти?.
Шостим етапом є створення членами творчої групи передового педагогічного досвіду, що є першим кроком щодо втілення наукової ідеї в практичну діяльність. Це надзвичайно вагомий і складний етап прилучення науки до практики. "Здійснене вченими відкриття, коли воно оживає в людських взаємовідносинах, в живому пориві думок і емоцій – тоді дане відкриття постає перед учителями як посильне завдання. У впровадженні теоретичних істин у живі людські думки і емоції – і є суть творчої праці вчителів, – відзначав В.О. Сухомлинський.
При виборі об’єкта, на базі якого створюється ППД (а це в основному члени творчої групи), враховуються можливості об’єкта (його теоретична підготовка, бажання). З даним об’єктом проводиться велика робота з розкриття науково-теоретичної основи нової педагогічної ідеї. Якщо це група, то тут мають місце лекції, семінари, практичні заняття, самоосвіта за відповідним списком рекомендованої літератури. Тут необхідно особливо підкреслити важливість участі наукових співробітників, викладачів вузів, ОІППО у роботі різних методичних структур.
Теоретична підготовка тих, хто виявив ініціативу щодо створення перспективного педагогічного досвіду, повинна бути тісно пов’язана з можливістю практичної перебудови їх роботи в світлі нової педагогічної ідеї. В зв’язку з цим вчителям необхідно допомогти у моделюванні уроків, у відпрацюванні окремих прийомів та форм роботи, проведенні експериментів тощо. Сухомлинський підкреслював: "Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця давала вчителям радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворилося на нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя по стежці досліджень...”. В цих словах видатного педагога яскраво відображена суть даного етапу роботи щодо впровадження досягнень науки в практику. Це найбільш відповідальний етап, від якого залежить кінцевий результат. І тут, перш за все, необхідна послідовність, копітка компетентна допомога вчителям. Практика підтвердила, що без такої допомоги самі найбільші зусилля вчителя можуть бути безрезультатними.
Необхідно підкреслити вирішальну роль директора, заступника у створенні ППД. Ця роль залежить від глибини їх проникнення в творчу лабораторію учителів, в технологію їх роботи. Часто керівники школи передовий досвід зводять до поверхової констатації результатів роботи учителів або пасивне фіксування окремих прийомів педагогічної діяльності. Завдання полягає в наданні конкретної допомоги педагогу, в умінні створювати разом з учителем передовий досвід.
Необхідно також підкреслити важливість створення сприятливих умов для вчителів, які здійснюють роботу щодо створення передового досвіду (розвантажити їх від другорядних справ, скоротити інші заходи, знайти способи морального та матеріального стимулювання).
Сьомим етапом є розповсюдження (пропаганда) нової педагогічної ідеї, показ її втілення в практичну діяльність членів творчої групи.
Організація роботи творчої групи, створення на її базі конкретного об’єкта ППД, не означає, що в цей час колектив не включається в роботу над проблемою.
Реалізація даного етапу зв’язана з необхідністю вироблення у різних категорій педагогічних кадрів психологічної установки на використання даних досягнень, щоб далі ефективно приступити до впровадження досвіду роботи в межах школи. В процесі цієї роботи важливо показати перевагу розроблених на базі нової педагогічної ідеї рекомендацій та перспективи їх використання. Виникнення нового, ППД можливо лише на основі критичного аналізу старого досвіду. Сухомлинський зазначав, "що не можна навчити вирішувати завдання новими прийомами сьогодні, якщо нам не відкрили очі на неефективність старих прийомів”.
Важливим завданням даного етапу роботи з педкадрами є формування у кожного вчителя інтересу до нових педагогічних знань, вироблення позитивного відношення до них, переконаності у необхідності перебудови своєї роботи, готовності працювати по-новому, побороти невпевненість, тривогу, які несуть зміни, а потім сміливо рухатись вперед.
Оптимальними формами підготовки педкадрів до впровадження нових ідей є проблемні семінари, семінари-практикуми, тренінги тощо, в процесі яких здійснюється їх теоретичне переозброєння, утверджується переконання у цілеспрямованості практичного втілення.
В цей період самоосвітня робота педкадрів має підпорядковуватися роботі над проблемною темою.
Заступник директора, методкабінет повинен оперативно забезпечувати вчителів списками рекомендованої літератури, тематикою рефератів, кваліфікованими консультаціями тощо. Саме шляхом самоосвіти кожен педагог може глибоко розібратися в новій педагогічній ідеї і шляхах її реалізації.
Даний етап має важливе значення в системі роботи щодо впровадження досягнень науки. Але пропаганда теоретичних знань сама по собі та із демонстрацією досвіду окремих ще не забезпечує практичного впровадження її кожним працівником. Ознайомлення з новими знаннями ще нікого ні до чого не зобов’язує. Воно може залишатися на рівнів простого просвітництва і не сприяти принциповому впливу на практику. Ось чому процес впроваджень досягнень науки в практику окремими вчителями школи не може на цьому закінчуватися.
На восьмому етапі необхідно провести моніторингові дослідження щодо результативності трансформації педагогічної ідеї в практичну діяльність, які б забезпечували глибоке та всебічне вивчення досвіду об’єкта з метою визначення його реальних характеристик, перспективності, результативності. А це вимагає від адміністрації цілеспрямованого внутрішкільного керівництва і контролю (проведення контрольних робіт, тестування, контрольних зрізів) для вивчення впливу запровадженої наукової ідеї на рівень навчальних досягнень учнів, їх вихованості та розвитку.
Тобто, для переходу щодо поширення та впровадження педагогічного досвіду, створеного на основі наукової ідеї, в масову практику, необхідно врахувати:
1. Вплив даного досвіду на розвиток і саморозвиток особистості учня.
2. Наскільки досвід відзначається життєтворчою ідеєю, яка відповідає гуманістичним характеристикам.
3. Вплив досвіду на психічне та фізичне здоров’я учнів.
4. Рівень забезпечення комплексності та системності, так як особистість не можна формувати частинами.
Головною установкою при проведенні моніторингових досліджень має бути заповідь – "Не нашкодь дитині!”.
Дев’ятим етапом – є впровадження в масову практику досвіду реалізації нової педагогічної ідеї (на базі розроблених і уточнених рекомендацій). Це надзвичайно складний і відповідальний етап в системі роботи щодо трансформації ідей педагогічної науки. Даний етап зв’язаний з необхідністю перебудови, зміни парадигми освіти, ломкою усталених стереотипів тощо. Без чіткої і послідовної системи заходів цільового призначення з таким завданням справитися неможливо.
Впровадження вирощеного узагальненого досвіду об’єкта у масову практику починається, звичайно, із ознайомлення всіх категорій педагогів із суттю напрацьованого досвіду.
З цією метою проводиться серія семінарів-практикумів на базі досвіду об’єкта (вчителя). В практиці такі семінари-практикуми складаються із трьох частин:
1. Теоретична (лекція, доповідь, повідомлення тощо).
2. Семінарська частина (семінар, обговорення тощо).
3. Практична частина (практичний показ досвіду в дії: відвідування уроків, виховних заходів тощо).
Дуже ефективною є така форма, як виступ вчителя-автора досвіду перед педагогічним колективом із детальною розповіддю про систему і технологію своєї роботи, про умови її ефективності, про наявні труднощі. Підготовці таких висновків необхідна серйозна допомога керівника школи.
В школі може створюватися консультпункт, який веде творча група і автор передового досвіду з проблеми впровадження. Серйозним стимулом для більш інтенсивної трансформації наукової ідеї в практику роботи школи може бути науково-практична конференція.
Організація роботи з проблемної теми передбачає ведення відповідного обліку як об’єктів передового досвіду так і його послідовників. Це дає можливість аналізувати географію впровадження передового досвіду і своєчасно звертати увагу на тих, хто в такій роботі не бере участі.
Важливою ланкою щодо осмислення наукової ідеї і впровадження її в практичну діяльність є методичні об’єднання, які виконують ряд специфічних завдань. Перш за все, вони конкретизують зміст і шляхи впровадження нової педагогічної ідеї і передового досвіду, враховуючи специфіку конкретного предмета. Тому методичні об’єднання, ознайомившись із рекомендаціями творчої групи і досвідом роботи об’єкта, повинні розробити для себе конкретні рекомендації, пам’ятки, поради щодо реалізації ідеї у відповідності із специфікою свого навчального предмета. Методичні об єднання організовують і координують роботу вчителів щодо ознайомлення з передовим досвідом, впровадженням його в практику, заслуховують звіти окремих про хід впровадження.
Для більш ціленаправленої роботи щодо трансформації педагогічної ідеї та впровадження досвіду на базі об’єкта створюється школа ППД. Як відомо, перевага ШППД в тому, що її керівник, працюючи на протязі певного періоду із сталим складом слухачів, має можливість багаторазово показати дії, прийоми і методи своєї роботи; здійснити практичне навчання слухачів; допомогти їм оволодіти технологією свого досвіду; тренувати їх аж до оволодіння необхідними вміннями і навичками.
Звичайно, тут необхідна зі сторони дирекції допомога, контроль і корекція.
Є приклади, коли в ШППД ведуться залікові книжки. Кожен слухач систематично інформує своїх колег що він одержує на заняттях в школі ППД, проводить відкриті уроки тощо. Керівник школи ППД звітує про свою роботу на засіданні ради методичного кабінету школи або на засіданні методичного об’єднання. Слухачам школи ППД на основі залікових книжок видаються посвідчення про впровадження в практику досвіду роботи їх керівника.
Значна роль в процесі впровадження досягнень науки і передового досвіду належить педагогічній раді школи. В залежності від мети і часу проведення засідання педагогічної ради вона може виконати ряд важливих завдань: поглиблення знань вчителів про суть нової педагогічної ідеї, передового досвіду; аналіз стану роботи школи щодо впровадження ідеї в практику; розробка завдань колективу із впровадження досвіду з врахуванням особливостей школи; аналіз і підведення підсумків роботи над проблемною темою тощо. Рішення педагогічної ради повинно носити виключно конкретний характер, розкривати конкретні положення і висновки науки, шляхи їх реалізації, практичної діяльності вчителів і строки виконання. В рішенні повинен відображатися конкретний досвід, використовуючи який педагоги можуть найбільш ефективно удосконалювати свою роботу в світлі нової педагогічної ідеї.
Велике значення в справі впровадження досягнень науки і передового досвіду в роботу особливо молодих є наставництво. Наставник допомагає і теоретично, і практично.
Впровадження нових педагогічних ідей, рекомендацій, передового досвіду залежить від ціленаправленої діяльності керівників школи. Вони безпосередньо управляють процесом перебудови роботи у загальношкільному масштабі, виробляють конкретні управлінські рішення у зв’язку з перебудовою, зміною. На основі наказів, розпоряджень, інструкцій, нарад керівники відкидають устарілі підходи і вводять нові.
Особливо копітка робота має відбуватися в процесі відвідування уроків і виховних заходів. Враховуючи рівень підготовки учителя, ефективність його роботи, можливості і досвід, керівники школи в одних випадках підтримують діяльність і починання вчителя, в других - допомагають, а в інших – не виключено і пряма вимога корінним чином перебудувати свою роботу на основі нової педагогічної ідеї.
Варто відмітити, що результати діяльності школи щодо впровадження досягнень науки ППД в значній мірі залежать і від позиції самих учителів, від їх відношення до нового, бажання його впроваджувати.
Ось чому так важливо створити в школі творчу обстановку, виховати у вчителів смак до теорії, повагу до досвіду інших, прагнення до безперервного поповнення своїх знань. Тільки у поєднанні постійної самоосвіти і тактовного внутрішкільного контролю, педагогічні ідеї і досвід, які ідуть ніби із зовні, можуть стати внутрішнім досягненням учителя, а їх реалізація перетвориться у його потребу.
Узагальнюючий етап передбачає з’ясування результативності роботи щодо впровадження в практику нової наукової ідеї і ППД. Тут необхідно одержати вичерпну інформацію про фактичний стан справ в цій області. В зв’язку з цим особливого значення набуває самоаналіз та самоузагальнення вчителем результатів своєї праці з виходом на кінцевий результат, а також внутрішкільний контроль та внутрішкільні моніторингові дослідження організації навчально-виховної роботи школи. Тому всіх, хто вивчає або контролює роботу школи щодо результатів роботи над проблемною темою, потрібно озброїти спеціальною пам’яткою в розрізі змісту проблеми. Пам’ятка повинна бути конкретною, щоб вивела на об’єктивну оцінку результатів роботи. Варто замітити, що оцінку роботи школи, вчителя про стан впровадження досягнень науки, передового досвіду можуть здійснювати лише ті, хто добре компетентний в даному питанні.
Висновки про результати роботи над проблемою оцінюються не підрахунком кількості проведених методичних заходів, а на основі аналізу таких питань:
– Глибина осмислення педагогічними працівниками суті нової педагогічної ідеї.
– Кількісний показник членів педагогічного колективу щодо трансформації нової педагогічної ідеї в практичну діяльність.
– Які зміни відбулися в професійній компетентності вчителів, на скільки глибоко вони осмислили суть нової педагогічної ідеї?
– Які зміни відбулися в рівні навчальних досягнень, вихованості учнів, їх розвитку і компетентності?
Підведення підсумків роботи може бути у формі підсумкового наказу, рішення педагогічної ради, відео матеріалу, методичного посібника тощо.
Творчим підходом до організації роботи над науково-методичною проблемою відзначаються колективи гімназії № 23 м. Житомира (дир. Купрійчук Н.В., заступник дир. з науково-методичної роботи Гуменюк В.А.) та Володарськ-Волинської гімназії (дир.. Лиман П.О., заступник дир. з науково-методичної роботи Денісова Л.О.).
Ось що розповідає про організацію даної ділянки роботи Гуменюк Валентина Ананіївна.
Стратегія гім
Категорія: Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя | Додав: Управління_освіти
Переглядів: 4878 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1  
That insgiht would have saved us a lot of effort early on.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016