Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 11
Гостей: 9
Користувачів: 2
dnz139, eclyceym


Головна » Інструктивно-методичні матеріали » Сьогодення миколаївської освіти » 2013-2014 н.р.

Заходи, присвячені 25 річниці виводу військ з Афганістану в ЗОШ №49
15.02.2014, 16:16

Двадцять п’ять  років ... Багато чи мало?
Кожна сім'я веде власний свій лік
З тої пори, коли перші "двохсоті"
З "Півдня" летіли... Несучи крик
Рідної мами, що сина чекала
З війська, додому, в сім'ю до батьків.
Але чому ж тієї чорної хмари небо закрили?
Хто так хотів?

З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. Афганістан… Уже чверть століття у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього пекла. Афганська війна… Війна, до якої ще й зараз зберігається мовчання, а ті далекі події навіть сьогодні викликають неоднозначну реакцію. З кожним роком все далі й далі від нас ті трагічні подій.  25 років, які пройшли, об'єднали колишніх бійців – інтернаціоналістів в одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, справжньої чоловічої дружби, взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність. Війна безжально перекреслила тисячі  молодих життів, їх надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – вони мужніли і загартовувались. По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - пам’ять страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні і ніколи не повторюватися.  Цього року ми відзначили 25-ту річницю виведення Обмеженого контингенту радянських військ з території Афганістану.

У Миколаївській загальноосвітній  школи №49 відбулися заходи присвячені цій хвилюючий і в такій же мірі болючій темі – Афганської війни. Учні школи мали за честь запросити тих, хто мужньо і з гідністю виконували інтернаціональний обов’язок, віддати шану їх героїзму, бойовій витримці та відвазі. На зустріч із школярами завітали офіцери, воїни-афганці: Александров Олексій Геннадійович, Чепелінський Володимир Олександрович, Ільйонок Світлана Валентинівна, Бикова Людмила Віталіївна, дружина загиблого офіцера Бикова Михайла Миколайовича, Володимир Чепелінський, випускник нашої школи,  про Афганістан знає не з чуток. За покликом серця й душі відправився на військову службу. Хотів в армію, бо служити тоді було почесно й гордо, - згадує Володимир Олександрович. У 1980 році разом з іншими перетнув кордо Афганістану. Молодий хлопець був одним із тих хто знаходився в епіцентрі бойових дій (водій аеромобільних військ). Він розповів, як вони, молоді юнаки, щодня ходили під кулями, виконуючи  свій  солдатський обов’язок. Допомагали мирному населенню. Де він щодня чув постріли і зазначає, що залишився живим лише завдяки Богу. Згадує, що всі були згуртованими й дружними, жили як одна родина. Умови для проживання запам’ятались надовго: спали на цементованій підлозі, ставили двоярусні ліжка, поряд лежав автомат, а замість подушки - підсумок з боєприпасами. Володимир: «Нам не можна було розслаблятися. Ми були командою, в якій відповідали один за одного». До сьогоднішнього дня Він підтримую зв’язок з бойовими товаришами. Для мене ця війна – школа життя, – продовжує Володимир Чепелінський. Сьогодні Володимир Олександрович має безліч бойових медалей та подяк, але хіба вони зможуть залікувати ті рубці, що залишились у пам’яті та серці вже до кінця його життя…?

Александров Олексії Геннадійович  розповів присутнім, що 25 грудня 1979 р. війська Радянського Союзу були введені до Афганістан для інтернаціонального обов’язку . Жодна війна не має виправдання. Навіть якщо в бою вбито одну людину. Війна в Афганістані тривала довгі 10 років. Загинули десятки тисяч людей. Тисячі отримали поранення. Сотні колишніх воїнів померли від ран. Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію. Саме тому  «на відпочинок», - з посмішкою згадує Олексій Геннадійович, навкруги пил і вітер, та все ж намагався зробити декілька знімків, писав вірші. Він презентував альманах «На ниве поэзии». Прочитав вірші, в  яких розповідається про події далекого для нас 1979 року.

Наші гості згадують, що 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, військовослужбовців

З 1986 ріку я служила в Афганістані, — згадує Світлана Валентинівна. Наш військовий шпиталь був розташований в одній з гарячих точок Кабула. Пройшло вже чверть століття, а кожен день пам’ятаю, як сьогодні. Щоденні обстріли, каміння і пустелі, пісок і кров, втрати, безперервний конвеєр поранених — усе це на межі життя і смерті. А додому пишу: все добре. І ось одного дня мене відправили в Афган. Прилетіли, а там плюс 60. Хочеться пити, береш в руки флягу з водою, а вона тепла, як борщ, то одразу пригадуєш свій рідний дім. Рідна домівка снилась щоночі. Прокидаєшся і в такий момент розумієш, що кращої землі за нашу нема і найбільше щастя — жити в Україні. Я служила у відділенні травматології. Медична статистика тих років, що довгий час значилася під грифом "таємно", жахає: втрати від хвороб під час Афганської війни у 8–10 разів перевищували число бойових поранень і травм. Підчепити інфекцію в Афганістані було дуже просто. Найбільшу небезпеку таїла вода. Афганці п’ють, їм нічого, а наші солдатики хворіли і по кілька разів тільки через те, що напилися води з джерела в горах. А уявіть собі, як непросто було лікувати поранених, коли вони ще підхоплювали інфекції. Тут наші медики проявляли неабиякий хист рятувати людське життя. Скільки тисяч наших воїнів вони, в буквальному розумінні цього слова, склали і зшили до купи, вирвали з обіймів смерті. Це була така практика, що і тепер страшно згадувати. Але ніхто себе не жалів, працювали, скільки треба, щоб вибороти життя молодих солдатів. І дуже часто поранені називали медиків ангелами-охоронцями. Афганістан назавжди залишив слід в житті Світлани Валентинівни – вона має поранення і безліч медалей,  які не залічують її травму.

Кожне слово переконливе, кожна історія виховує. Із захопленням і тривогою вслухалися учні в сповідь людей, що гідно пройшли афганське пекло. Хвилина мовчання, історичні відео, хвилюючі пісні - залишаться надовго в пам'яті школярів.

Афганська війна наша пам'ять і наш біль. Багаторічна воєнна кампанія постукала горем у тисячі будинків наших співвітчизників. Багатьом загиблим не було і 20 років. А ті, хто повернувся, назавжди змінилися. Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря і з життя. Шановні воїни-інтернаціоналісти,   ми  горді тим, що живемо поруч з  такими мужніми, відважними, рішучими чоловіками і жінками.

Безмежна вдячність Вам і низький уклін! Учні нашої школи вшанували світлу пам’ять загиблим воїнам – інтернаціоналістам хвилиною мовчання та поклали квіти до  пам’ятника.

Минають дні, ідуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану на віки

В душі не замовкає.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Прес-центр школи

















Додав: Управління_освіти |
Переглядів: 688
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016