Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 10
Гостей: 10
Користувачів: 0


Головна » Інструктивно-методичні матеріали » Сьогодення миколаївської освіти » 2014-2015 н.р.

Час жити… (ДЦ Корабельного району)
03.12.2014, 13:16

Перший день зими ознаменувався не тільки появою довгоочікуваного снігу й невеликої ожеледиці, але й замайорів червоними стрічками, адже кожен небайдужий міг прикріпити до грудей цей атрибут кольору крові - крові ВІЛ-інфікованих людей, і виразити їм свою сердечну підтримку. А все тому, що 1 грудня - Міжнародний День боротьби зі СНІДом, 
або ж порозуміння з ВІЛ-інфікованими.

В такі дні розумію: можливо, я й не маю рації щодо людської черствості, бо відгомін жалю вчувався і на перервах в Першій школі (ЗОШ №1), і на конференції з питань СНІДУ в ДЦ позашкільної роботи Корабельного району. «Головне, щоб співчуття було не показним, а щирим»,- приходжу тоді до компромісу в суперечці скептичного «Я» із наївним.

На загальношкільній традиційній лінійці кожен клас отримав клаптик червоного паперу, на якому до великої перерви мало з'явитись декілька слів з приводу запобігання ВІЛ-інфекції. Врешті, спільними зусиллями наші клаптики ми об'єднали в гігантську стрічку, що за розмірами нагадувала величезне серце, що складається з маленьких сердечок усіх учнів і вчителів Рідної Першої.

Однак о 14.00 на мене чекала позашкільна робота: в ДЦ саме була запланована конференція, присвячена питанням СНІДу. Як юний журналіст, я не могла залишитись осторонь цього питання, тому дебютувала на сцені малого актового залу із тематичною промовою.

Сподіваюсь, мій «лист у вічність» до легендарного Фредді Меркурі, що помер від СНІДу в 1991 році, розворушив серйозні філософські думки в головах учнів гімназії та ліцею, яких було запрошено на захід.

3

Зазвучали імена Джії Марії Караджі, Айзека Азимова, Офри Хазе... Роботи моїх «колег» по гуртку теж «пробивали на сльозу» й примушували задуматись над тим, яке швидкоплинне життя, тим паче, якщо воно сповнене слави та овацій.

1

Однак просвітницьку роботу виконували не лише вихованці гуртка «Юний журналіст». Марія Борисівна Полупанова, керівник гуртка, представила Наталію Львівну Валуйко - лікаря-інфекціоніста, яка працює в Жовтневій центральній районній лікарні, Олександру Павлівну Скалько – юриста, та Володимира Михайловича Стеценка - соціального працівника, які допомагають ВІЛ-інфікованим у благодійній організації «Час життя».

2

Фахівці познайомили нас із страшними реаліями життя: Наталія Львівна розповідала про конфіденціальність у своїй професії: навіть якщо треба повідомити про діагноз 16-річному підлітку, то лікар змушений виконати цю неприємну місію без присутності батьків. Олександра Павлівна ж, навпаки, закликала нас, юних журналістів, використовувати свій талант у благородних цілях: можливо, правильна постановка проблеми боротьби зі СНІДом у ЗМІ врятує життя тисячам інфікованих людей. Недарма журналістів називають «четвертою владою»: у їх руках зосереджено сотні людських доль, і саме від їх вправності в мистецтві красномовства залежить, наскільки оточуючі проникнуться гостротою питання. Залежить, чи розтоптати долі ВІЛ-інфікованих без права на життя, чи вселити правильне розуміння проблеми у свідомість здорових людей, які спостерігають за їх репортажами. Володимир Михайлович підвів філософський підсумок нашої роботи (ВІЛ-інфікований зрозуміє його в стократ правильніше за вільного від інфекції): час жити.

4

Ще пару фраз наостанок. Люди, дуже важливо залишатись толерантними в ставленні до ВІЛ-позитивних! Бо вони вмирають не тільки від прогресування хвороби, неправильних методів лікування, а й насамперед від того, що їх цураються найближчі, від відчаю, від самотності. Уявіть на хвилину, що ваша близька людина хвора на цю страшну хворобу і не наважується розповісти вам про це, боячись, що ви її відштовхнете...І в цю жахливу мить ви зрозумієте, що кількість прожитих років тих, хто «підхопив» вірус, прямо пропорційна вашому ставленню до страдників «світової чуми». Тому й від вас, безсумнівно, залежить, ділитимуться клітини вірусу в організмі хворої людини паралельно із репутацією та колом її друзів, чи незважаючи на фізичні причини, інфекція наштовхнеться на спротив добра, милосердя та щирої підтримки.

Вікторія Кудряшова, учениця ЗОШ №1,
вихованка гуртка «Школа журналістики» ДЦ Корабельного району

http://www.korabelov.info/


Додав: Управління_освіти |
Переглядів: 373
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016