Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0


Головна » Інструктивно-методичні матеріали » Сьогодення миколаївської освіти » 2015-2016 н.р.

Подорож делегації ЗОШ №1 ім. Олега Ольжича до шевченкового краю
09.11.2015, 12:55

Козацький дух Шевченка однозначно проти сухого ділового слова «партнерство»: навряд чи б ви його зустріли, перечитуючи «Гайдамаки». Набагато характернішим для поета було вживання теплого «побратимство».  До такого висновку прийшов директор школи №1 імені Олега Ольжича Микола Георгійович Матіюк, налагоджуючи чергову співпрацю, але вже не з навчальними закладами Німеччини, Польщі чи Туреччини, а з Шевченківською школою-інтернатом, котра знаходиться в с. Шевченково Звенигородського району Черкаської області.

На батьківщині Кобзаря школярі поглиблено вивчають естетично-гуманітарні дисципліни, адже на землі, де ступала нога Шевченка, просто не можуть не цінувати його творчий спадок та не віддавати данину його талантові. Делегації із 17 учителів Рідної школи тільки треба було у цьому переконатися, коли вони вирушили до шевченкового краю.

 Отже, вітаємо вас у історико-культурному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка». Тут на вчителів школи №1 чекав перший сюрприз, який вражав своєю простотою, але водночас задушевністю: замість помпезного концерту на честь приїзду гостей, біля хатинки дяка, де здобувв освіту  юний Тарас Григорович, їх зустріла десятирічна дівчинка й почала проникливо читати поезію Кобзаря. «Поки ми оглядали експонати музею, дитина супроводжувала нас віршами», - ділиться враженнями від відвідин музею-садиби  в Шевченково  заступник директора школи Маргарита Григорівна Бондаренко. Мабуть, поява дівчинки у віці ліричного героя вірша «Мені тринадцятий минало» стала символічною, адже саме у цій  хатині й народжувався геній Шевченка.

Любов’ю до пісні та українського слова поет завдячував своїй матері Катерині, тому дуже прикро було б не знайти про неї згадки на черкаській землі. Особливу енергетику випромінює могила, в якій похована жінка, котра  вчинила великий подвиг, тільки народивши нашого національного поета.  Не менш величну атмосферу давнини увібрала в себе й старенька хата дяка, в якій Тарас Григорович  спізнав колись свою першу гірку науку. Уявляєте, хата під стріхою і досі збереглася, правда, її помістили під скло, щоб зберегти пам'ятку! Тож не дивно, що гості з далекого Миколаєва писали відгуки про екскурсію та водночас  хрумкотіли яблучками, леліючи рятівну думку про те, що цим фруктовим яром прогулювався колись сам Кобзар.

Вдосталь наїстися «фрукту спокуси» можна було не лише  на території величезного музейного комплексу (де, напевно, й досі літає дух Шевченка та застерігає не кидати недогризки на цю святу землю на той випадок, якби до нього в садибу заїхали якісь безкультурні учні):  біля школи-інтернату, з якої ми прагнули налагодити   не просто партнерські, а побратимські зв’язки знаходилась також доволі  довга яблучна алея. Взагалі ж школярі зустріли й тут без зайвого пафосу та були переконливими просто у своїй щирій грі на музичних інструментах. А вправлялись вони добре зі всіма струнами – починаючи від ніжної бандури, закінчуючи більш зухвалою гітарою.

Проте головною метою поїздки в Шевченківську школу-інтернат було зовсім не підписання якогось папірця про співпрацю: вчителі тут же заходились приводити в дію новоспечене побратимство, передаючи виховацям інтернату від миколаївських семикласників, в яких школярі ЗОШ №1 залишали не тільки дружні привітання, а й свої електронні адреси. У подарунок побратимам учнями нашої школи були передані також картини і сувеніри, виготовлені власноруч та з душею. А на знак співпраці наші вчителі разом із працівниками школи-побратима видихнули пару ковтків свіжого кисню, додавши до буйної рослинності інтернату ще декілька деревець.

 Наостанок делегація школи №1 просто не могла не відвідати Чернечу гору в Каневі, на якій Тарас Шевченко був перепохований. Тож поклавши квіти до могили Кобзаря та помилувавшись музеєм на березі Дніпра, всі сімнадцятеро вчителів Рідної школи не вагаючись спакували у валізи отримане на шевченківській землі натхнення, аби донести його до своїх учнів, котрі, до речі, вже з нетерпінням чекають своїх канівських друзів на Миколаївщині  не скільки  для обміну досвідом, як для початку справжнього українського побратимства.

Вікторія Кудряшова, учениця 11-го класу ЗОШ № 1 імені Олега Ольжича

















 

Додав: Управління_освіти |
Переглядів: 727
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016