Пошук


Меню сайту

Форма входу
Реєстрація
  




Радимо переглянути















   
Інші події

Конкурси для учнів

Конкурси для вчителів











Онлайн всього: 14
Гостей: 12
Користувачів: 2
mkgym4, 14_school


Головна » До вершин професійної майстерності » Методичний супровід діяльності керівників » Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя
Методичні заходи для директорів [5]Школа молодого ЗДНВР [4]
Школа управлінської майстерності ЗДНВР [4]Методичні заходи для ЗДВР [4]
Консультації для ЗДНВР [2]Семінари [10]
Якість освіти як ключова категорія нової парадигми освіти [23]Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя [37]
Формування психолого-педагогічної культури батьків. Сучасні форми взаємодії з батьками [13]Дидактичні й методологічні засади сучасного уроку [5]
Підвищення професійної компетентності вчителів [10]Школи - новатори [2]
Вебінари [175]


Управління самоосвітньою діяльністю педагога або Чи можна й потрібно управляти самоосвітою вчителя?
01.02.2011, 19:53
Василішина О.О.,
заступник директора
Миколаївської гімназії №41

Тільки знання, здобуті добровільно
мають найбільшу ефективність.
Одним з найважливіших напрямків сучасного менеджменту освіти повинно  бути ефективне управління самоосвітою педагогічних кадрів. Сьогодні керування самоосвітою вчителя – запорука своєчасної модернізації педагогічного колективу.
Згадаймо, що самоосвіта – це процес свідомої самостійної пізнавальної діяльності, який здійснюється добровільно, планується, керується й скеровується самим педагогом. Однак людина не завжди здатна самостійно вибирати напрямок самоосвіти, зробити це якомога точніше та в результаті отримати найнеобхідніший результат. До ефективної самоосвіти педагог має бути підготовлений. Одним з основних завдань методичної служби школи є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи, як систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогові у визначенні різних позицій ( сильних і слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування педагогів про новий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії та практики.
Традиційно самоосвітня діяльність учителя включає:
-науково-дослідницьку роботу з предмета, роботу над проблемною темою;
- вивчення науково-методичної та навчальної літератури;
- участь у колективних і групових формах методичної роботи;
- вивчення досвіду своїх колег;
- теоретична й практична апробація власних матеріалів.
  Одним з основних питань самоосвітньої діяльності педагога є рівень володіння провідною індивідуальною темою самоосвіти, над якою працював вчитель. Цю тему, як правило, обирають у результаті самоаналізу професійної педагогічної діяльності.
Крім того, розвиток творчої активності в самоосвітній діяльності тісно пов'язаний з проблемою активної життєвої позиції. В цьому аспекті важливу роль відіграє аналітичний підхід педагога до своєї діяльності, вміння самостійно оцінити результати власної праці. Самооцінка як чинник самоосвіти виступає в подвійній ролі: як внутрішній стимул спонукання до постійного поповнення знань, необхідних у педагогічній діяльності, і як один з об’єктів самопізнання й пізнання.
З метою формування завдань для самоосвітньої діяльності педагога, необхідно провести професійне діагностування, яке допоможе визначити тему самоосвіти. Проводитись воно може у різній формі: співбесіда, за підсумками атестації, відвідування уроків. Головне – це мотивованість вибору теми самоосвіти. Кожному вчителю може  бути представлена анкета на виявлення теми самоосвіти, індивідуальна діагностична картка, яка визначає коло питань, що потребують удосконалення й додаткового опрацювання( додаток 1). Після вибору теми складається індивідуальний план самоосвіти. Тема повинна бути комплексною: мати професійну, виховну та психологічну складові.
В процесі самоосвітньої роботи педагоги Миколаївської гімназії №41 поглиблено освоюють комплексну навчально-виховну програму, яка містить у собі цикли: «Профільне навчання учнів», «Обдаровані діти», «Впровадження інноваційних технологій навчання учнів»
Алгоритм роботи вчителя над індивідуальною науково-методичною темою
Відповідно до обраної теми вчитель складає перспективний та річний плани самоосвіти, визначаються напрями самоосвіти:

Слід зауважити, що до напрямків самоосвіти можна віднести:
-                     Професійний ( консультації досвідченого спеціаліста з предмета);
-                    Психолого-педагогічний ( скоректовується шкільним психологом, соціальним педагогом або заступником директора)
-                    Психологічний ( виникають труднощі у створенні власного іміджу, а в спілкуванні не завжди своєчасно приходить уміння впливати на учнів);
-                    Методичний ( методична служба школи може спрямовувати самоосвіту педагога)
-                    Інформаційно-комп’ютерні технології ( оволодіння навичками роботи на персональному комп’ютері, користування мультимедійними проекторами тощо);
-                    Гуманітарний ( у цьому напрямку вдосконалюються естетичні, історичні, правові знання або вивчаються іноземні мови);
-Особистісний ( стосується здоров’я, а також інтересів, хобі педагогів)
В процесі роботи над науково-методичною темою ( проблемою) вчитель повинен всебічно ознайомитись  із вирішенням обраної ним теми ( проблеми) в науці, зіставити особистий досвід викладання з досвідом, висвітленим в літературі. Це дуже важливий етап індивідуальної роботи вчителя над науково-методичною темою( проблемою), оскільки в зіставленні свого досвіду з досвідом, нагромадженим у педагогічній науці, криється суть самоосвіти. На цьому етапі вчителеві доцільно проаналізувати різні точки зору на вирішення тієї чи іншої проблеми, визначити особисту позицію. Порівняння особистого досвіду викладання з накопиченим в науково-методичній літературі ідеями, методами, прийомами надасть учителеві можливість визначити, що він знає й може робити з даної теми, що принципово нове міститься в його досвіді, в чому він може піти далі, порівняно з тим, що зафіксовано в книгах і статтях і врешті, чого йому не вдалося освоїти в практичній роботі. Необхідний етап індивідуальної роботи над науково-методичною темою – вироблення нового досвіду на основі кращих досягнень науки й практики викладання, а також перевірка його ефективності, аналіз отриманих результатів викладання.
З п’яти етапів роботи над індивідуальної темою
І етап, як вже було сказано, пов'язаний із перспективним та річним плануванням.
ІІ етап – знаходження та опрацювання літератури та матеріалів передового педагогічного досвіду ( теоретичний етап вивчення проблеми)
ІІІ етап – аналітичний ( аналіз опрацьованої літератури, планування практичного застосування)
ІV етап – практичний (активне практичне застосування набутих знань)
V етап – узагальнюючий ( оцінка досягнень учителя)
  У роботі  молодих педагогів над індивідуальним дослідженням можна використати три етапний цикл: І – підготовчий; ІІ – творчий; ІІІ – аналітико-узагальнюючий
Керувати й сприяти самоосвіті педагога можна й треба на кожному з визначених етапів.
  Так,  на теоретичному етапі питання, пов’язані з темою самоосвіти одного вчителя можна винести на засідання науково-методичної кафедри. Вчитель матиме можливість викласти суть проблеми, а обговорення даної проблеми у вигляді конференції, семінару-практикуму дозволить вчителеві збагатитися теоретично-практичним досвідом колег з кафедри, які знають проблему краще й можуть поділитися власним досвідом. Аналогічно можна винести обговорення цього питання на засідання педагогічної ради. Але при цьому потрібно залучити вчителя до роботи динамічної групи з підготовки до засідання педагогічної ради й таким чином здійснити обговорення набутих знань серед усіх членів педагогічного колективу. Однак рівень володіння обраною проблемою залишиться лише репродуктивним.
 Вже на етапі практичної реалізації проблеми можуть використовуватися такі види роботи з педагогом як проведення декади відкритих уроків, семінарів-практикумів з демонстрацією практичного досвіду вчителя. Якщо ж вчитель виявить творчий, раціональний підхід до вирішення поставлених завдань, можливе проведення майстер-класів, організація творчої лабораторії вчителя. Отже, діяльність педагога з питання самоосвіти можна оцінювати на репродуктивному, практичному або ж творчому рівні. А оцінку давати сумарну з оцінки, здійсненої  членами науково-методичної кафедри, заступниками директора, директором, учнівським та батьківським колективом.
Наслідки індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою ( проблемою), що випливає із завдань загальношкільної теми, доцільно оформлювати в письмовому вигляді.
 Так, з вчителі Миколаївської гімназії №41 практикують форму звіту-реферату, структура якого може бути такою:
1.                 Обґрунтування доцільності вибору індивідуальної теми(проблеми), виходячи із завдань загальношкільної науково-методичної теми (проблеми)
2.                  Короткий аналіз літератури з теми (проблеми)
3.                 Опис особистого досвіду роботи в межах обраної теми ( проблеми)
4.                 Вплив роботи над темою(проблемою) на наслідки й результати навчально-виховної роботи з предмета.
5.                 Висновки за результатами роботи над науково-методичною темою, рекомендації щодо використання у практиці іншими членами педагогічного колективу.
Підсумки  самоосвітньої діяльності педагога можуть підводитись у формі:
-                    доповіді, виступи на семінарі, засіданні педагогічної ради, засіданні науково-методичної кафедри;
-                    реферату;
-                    розробленої програми;
-                    випуску методичного посібника;
-                    написання статті до фахового журналу;
-                    розробки дидактичного матеріалу;
-                    науково-методичної розробки;
-                    створення проекту тощо.
Крім того, вчителі гімназії працюють над постійним оновленнямпортфоліо педагогічної діяльності вчителя , що допомагає здійснювати керівництво самоосвітньою діяльністю вчителя й водночас є ефективним стимулом в організації самоосвітньої діяльності. Портфоліо педагога має такі складові:
-                    візитка педагога, його педагогічне кредо;
-                    самоосвітня діяльність педагога щодо обраної проблемної теми;
-                    участь у методичній роботі гімназії, міста;
-                    публікації, власні розробки, оригінальний дидактичний матеріал;
-                    результативність роботи з обдарованими учнями;
-                    моніторинг навчальних досягнень школярів;
Самоосвіта буде ефективною, якщо адміністрація школи активно сприятиме  процесу самоосвіти, надаватиме педагогу постійну допомогу, створюватиме необхідні умови, всебічно підтримуватиме ініціативу та використовуватиме на практиці передовий педагогічний  досвід. Учителі Миколаївської гімназії №41планують самоосвітню діяльність й як етап підготовки до атестації, якій передують творчі звіти педагогів, проведення методичних тижнів, тощо.
Адміністрація, на нашу думку, може здійснювати такі види контролю за самоосвітньою діяльністю педагога:
-                    попередній контроль ( наприклад, на початку навчального року у формі порад, рекомендацій за підсумками співбесіди, проведеного анкетування педагогічного колективу);
-                    поточний (аналіз уроків, контрольних робіт, в ході якого адміністрація допомагає осмислити й обґрунтувати вдалі моменти в роботі та виявити недоліки, труднощі, причини їх появи)
Однак не слід забувати, що є фактори, які стоять на заваді індивідуального розвитку особистості вчителя:
-                    особиста інертність, яка дає змогу вчителю «капітулювати» раніше, ніж він використає свій потенціал;
-                    розчарування, пов’язане з деморалізацією особистості від перших невдач, її переконання, що «тут нічого не можна зробити»;
-                    неадекватний зворотній зв'язок;
-                    «ворожість» оточення з його глузуванням або саботажем, недостатність ресурсів;
Тому перед адміністрацією загальноосвітнього навчального закладу стоять завдання
 - створення сприятливого мікроклімату в педагогічному колективі;
-  забезпечення методичними та матеріальними ресурсами ( ми маємо на увазі проблему здійснення щорічної підписки на фахові видання, які не завжди по карману нашому педагогу; інформатизацію навчально-виховного процесу, сучасне оснащення кабінетів тощо);
- проведення діагностики педагогічного колективу з метою визначення напрямків самоосвітньої діяльності кожного вчителя.
Отже, процес самоосвіти є оптимальним шляхом формування професійної  компетентності педагогів за умови, що вона – не самоціль педагогів, а сходинка для досягнення вищого покликання вчителя - учити дитину.  Тож можна зробити висновок, що самоосвіта вчителя посідає особливе місце в системі формування професійної компетентності педагогів. А завдання методичної служби школи полягає у подальшому стимулюванні мотивації самоосвіти педагогів і постійному оновленні знань, забезпеченні умов для розкриття педагогічного потенціалу педагогів,  їхньої професійної компетентності.
Семінар-практикум
«Самоосвітня діяльність і самоорганізація особистості як необхідні засоби розвитку її компетентності»

Категорія: Внутрішкільна система управління професійним зростанням учителя | Додав: Управління_освіти
Переглядів: 4297 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Ми в соцмережах
       






Інформаційний партнер
Науково-педагогічна бібліотека Миколаєва

Сайти навчальних закладів

Корисні посилання






























































Управління освіти Миколаївської міської ради © 2016